Мене часто запитують чому і коли я почала Кружляти. Я кружляла з самого дитинства, скільки пам’ятаю себе. Мені подобалося крутитися з іграшками і під звуки телевізора. Мені просто подобалося спостерігати, як предмети навколо зливаються в одну суцільну смугу, а я в центрі цього виру. Ще коли дивишся на руку, вона залишається на місці, а все навколо крутиться і крутиться. Мені подобалося впасти на підлогу і спостерігати, як все продовжує навколо мене рухатися.

Мені дуже пощастило з батьками – вони ніколи не забороняли мені кружляти і взагалі не звертали на це уваги. Я просто годинами кружляла, під музику або в тиші. Мене це якось заспокоювало. Я навіть не замислювалася, що роблю щось незвичайне. У школі, коли на дискотеках в актовому залі всі танцювали, мене тягнуло кружляти. Так я стала “якоюсь дивною”, але в цілому мені було все одно.

Відчуваючи порив кружляти, я робила це всюди. Іноді мої кружляння викликали в людях злість і неприйняття: “Що це вона з себе уявляє?”. До шістнадцяти років я звиклась з думкою, що я просто божевільна, яка любить кружляти. Мої близькі друзі давно звикли, що поки всі курять і п’ють, я можу просто годинами кружляти, і нікого з друзів це вже особливо не хвилювало.

І ось, коли я дізналася, що існують люди, які ТЕЖ кружляють здивуванню моєму не було меж. Виявляється, я не одна в цьому світі божевільна. Виявляється, у мене є брати по духу, які теж кружляють.

І я вирушила в пошук. Не буду описувати історію цього пошуку, близько семи років я знайомилася і взаємодіяла з найрізноманітнішими людьми, які теж кружляли і називали себе суфіямі. Однак всередині у мене не було задоволення.

І тоді я прийшла до простого висновку: я – Просто Кружляю. Все в світі Крутиться.
Тепер мене дуже часто запитують:
– Це у вас суфійські кружляння?
– Ні, просто кружляння, – відповідаю я.
Для мене Кружляння – це подорож вглиб себе, такий спосіб зустрічі і розмови з Богом, щось на стику танцю і глибинної медитації.
Для мене це найбільш сильне переживання з усіх пережитих мною.